В 1944 году при отступлении немцы схватили его и забрали в Германию на принудительные работы. После войны он находился в лагере перемещённых лиц в городе Ашаффенбург, где и получил среднее образование. В 1949 году переехал в США и поселился в Нью-Йорке. Через полгода у него обнаружили туберкулёз, что вынудило его провести три года в санатории «Stony Wold», в горах на севере штата Нью-Йорк. Там он увлекся литературой и начал писать стихи. В 1953 году, когда изобрели противотуберкулёзные лекарства, он вернулся в Нью-Йорк, где в 1957 году закончил учиться на инженера-электронщика в Городском колледже Нью-Йорка. До 1992 года работал в этой области.
Литературная деятельность
В начале 1950-х годов Бойчук активно влился в украинскую литературную жизнь. С тех пор его деятельность не ограничивается только поэтическим творчеством. Он также пишет и издаёт драматические произведения, прозу, переводы с английского, испанского и русского языков на украинский, и с украинского — на английский. Проявляет себя и на ниве литературоведческой критики, являясь автором большого количества статей, рецензий, предисловий. Составитель и соредактор двух антологий украинской поэзии, автор мемуаров "Спомини в біографії" и т. п.
Бойчук — один из соучредителей Нью-Йоркской группы, был соредактором ежегодника этой Группы «Новые Поэзии» (1959—1971), инициатором и главным редактором литературно-художественного ежеквартального журнала «Світо-Вид» (1990—1999), издававшегося в Нью-Йорке и Киеве. С 1961 до 1973 года был литературным редактором ежемесячного журнала «Сучасність» (Мюнхен). Он — член Национального союза писателей Украины. Сейчас Богдан Бойчук попеременно проживает в Глен-Спее (США) и в Киеве.
Богдан Бойчук — мастер художественного слова с трагическим мировосприятием. Он решительно пошёл на эксперимент, отказываясь от традиционного стихосложения, от упорядоченной метрической поэтики. Поэт заявил:
Каждый поэт входит в литературу, чтобы отбросить устоявшиеся нормы и навязывать свои[2].
Утверждение себя шло и из-за неприятия жизненной философии, отвержения политических лозунгов старшего поколения. Бойчук утверждал недекларативную и нетенденциозную поэзию, провозглашая самоценность лирики, её эстетическую самостоятельность, лишённую идеологических клише. Он воспринял философию экзистенциалистов, современных ему течений, стал создателем нового поэтического видения в ХХ в. Автор видит жестокость жизни, ход судьбы, непреодолимости противоречий между лицом и историей.
Стихи автора отличает то, что они воспроизводят внутренний мир человека, который пережил или переживает историческую катастрофу, мир лирического героя, который сумел выстоять, подняться над осуществлением, выстроить, хотя бы в поэзии, целостность мира на оставленных пепелищах. Будучи по своему мировосприятию экзистенциалистом, Б. Бойчук таким понятием, как смерть, страдания, трагизм, предоставляет универсальное значение. Но растерянности, меланхолии, пассивности в его лирике нет, — здесь присутствует энергия, жажда познания жизни во всех её проявлениях, полигамности. На его взгляд, личность должна всегда оставаться собой. Её бытие — это одинокое «Я», где она находит свою суверенность, которую она видит в воспоминаниях («Так мало воспоминаний, слишком мало, чтобы забыть…»).
В лирике Бойчука мир изменчив, богат. Особое место в нём занимает любовь. Интимная лирика поэта — не просто поэзия о влюблённых и их чувствах. В поступках и мыслях героя оказываются симпатии и антипатии души, его миропонимания, моральные принципы. Цикл «О женщине и время желтения» хоть и имеет традиционные образы «карих глаз», «рассвета», но выполнен в другой тональности, чем украинские народные песни. В стихотворении «Время встречи в поле» автор наделяет лирического героя такими размышлениями и признанием, свидетельствующим не столько о страсти, привязанности и влюблённости, как об истории человеческого сердца, истории духа, стремлении понять и найти себя.
Особое место в творчестве Богдана Бойчука занимает пьеса «Голод». Она посвящена трагической странице истории украинского народа — Голодомора 1933 года. Драматург плодотворно учился у таких французских авторов, как М. Бютор, А. Роб-Грийе, а особенно С. Беккет, чьи драматические произведения перевел на украинский. Как и автор пьесы «В ожидании Годо», украинский драматург использует скупой стиль и пантомиму. В «Голоде» действие открывает пантомимное-балетное действо, а придает произведению трагичности в поле распятая фигура Христа, у которой и изображаются голодные Мужчина и Женщина с маленьким ребёнком на руках. Драматург достигает большой эмоциональной силы благодаря искусно построенному диалогу: внешне он как будто простой. Это разговоры о хлебе и ни о чём, но они отчётливо воздействуют на читателя и зрителя. Такую же роль играет скрупулёзная фиксация движений, перечисление действия. Голодная Украина здесь ассоциируется с распятым Христом. Символом власти, злой демонической силы является «те, что в мундирах», которые издеваются над украинскими крестьянами, бьют, морят голодом, стреляют. Здесь идет спор о человечности и бесчеловечности, добре и зле, жизни и смерти. Здесь каждый должен доказать себе, что он человек и даже при таких условиях не теряет человеческого в себе, готов на сочувствие и самопожертвование во имя другого.
На произведения Б. Бойчука заметно влияние философии Жана Поля Сартра, автора знаменитого трактата «Экзистенциализм — это гуманизм». Перекличка чётко прослеживается на образе Мужчины: «Человек — это свобода». Так же в таком русле идёт бунт разума против религии. Если нет Бога, то все позволено. Этим руководствуются «Те, что в мундирах», сознательно обрекая на голодную смерть крестьян. Для них не существует никаких моральных ценностей. В стиле поэтики экспрессионизма драматург показывает своих героев в момент кризиса и катастрофы. А поэтому их поступки и переживания приобретают бурный и судорожный характер. Слово становится криком души, стон — криком. На головы палачей сыплются проклятия, звучат причитания по убитым, замученным. Церковное пение перемежается с молитвой Женщины и колыбельной песней. Схватка человека и эпохи выступает как неразрешённый конфликт. Однако Бойчук — гуманист, он верит в жизнь и человека. На вопрос Мужчины, чему учила Женщина-учительница в школе детей, она ответила: «Я учила любить». Любовь должна победить зло — такое обобщение несёт образ Женщины, которая назвалась Марией.
Драматург осуждает тоталитарный режим, показывая его преступления перед человечеством. Но пьеса не является пессимистической. Финал её несёт жизнеутверждающую ноту. Хотя Мужчина умирает, но он дарит маленькому ребёнку жизни. В жизни есть вера — ребёнок должен выжить и нести эстафету рода дальше. Человечество неистребимое, как и добро, которое побеждает зло.
Сложные философские проблемы бытия, боли эпохи, трагедия народа отразились в произведениях Б. Бойчука. Он остро почувствовал обеднение, даже упадок человеческого и человечности в окружающем мире. И отчаяние поэта по этому поводу очень человечны и понятны читателю. Но отчаяние и отражение страдания человека определяют пафос его творчества.
Пафос творчества Бойчука — гуманистическая защита человека, стоицизм, внимание к интенсивной духовной жизни человека.
Произведения
Поэзия
«Час болю» (В-во «Слово», Нью-Йорк, 1957);
«Спомини любови» (В-во Нью-Йоркської Групи, Нью-Йорк, 1963);
«Вірші для Мехіко», поема (В-во Нью-Йоркської Групи, Мюнхен, 1964);
«Мандрівка тіл» (В-во Нью-Йоркської Групи, Нью-Йорк, 1967);
«Подорож з учителем», поема (В-во Нью-Йоркської Групи, Нью-Йорк, 1976);
«Вірші, вибрані й передостанні» (В-во «Сучасність», Нью-Йорк, 1983);
«Memories of Love» (В-во «Sheep Meadow Press», Riverdale, 1989), вибрані поезії англійською мовою в перекладі американських поетів Дейвіда Іґнатова і Марка Радмена, співперекладач;
«Третя осінь» (В-во «Дніпро», Київ, 1991);
«Miłość w trzech odsłonach i inne wiersze» (В-во «Ksiaznica Podolska im. Łukasza Górnickiego», Бялисток, 2001), переклали на польську мову Ян Леоньчук і Тадей Карабович;
«Reintruparea in suflet» (В-во «Mustang», Бухарест, Румунія, 2002) — вибрані поезії, переклав в румунську мову і видав Степан Ткачук;
«Стихотворения избранные и предпоследние» (Краснодар, Росія, 2002) — вибрані поезії, переклав в російську мову і видав Аркадій Слуцький;
«Вірші кохання й молитви» (В-во «Факт», Київ, 2002);
«Паноптикум ДіПі: трилогія», роман (Літературна аґенція «Піраміда», Львів, 2013);
«Над сакральним озером. Кохання поза світанком», дилогія, роман (Літературна аґенція «Піраміда», Львів, 2014)
«Прощання в Парижі», повісті, ораторія (Літературна аґенція «Піраміда», Львів, 2016).
Литературоведческие произведения
«Координати», антологія сучасної української поезії на Заході, в двох томах, співупорядник і співредактор із Богданом Т. Рубчаком (В-во «Сучасність», Нью-Йорк — Мюнхен, 1969);
«Театр-Студія Йосипа Гірняка й Олімпії Добровольської» — студія, упорядник (В-во Нью-Йоркської Групи, Нью-Йорк, 1975);
«Зібрані твори Олекси Стефановича», упорядник (В-во «Євшан-Зілля», Торонто, 1975).
«Зібрані твори Богдана Кравцева», упорядник (В-во Нью-Йоркської Групи, том 1 — Нью-Йорк, 1978; том 2 — Нью-Йорк, 1980; том 3 — Київ, 1994);
антологія української модерної поезії в діяспорі, упорядник (В-во Канадського Інституту Українських Студій, Київ — Торонто — Едмонтон — Оттава, 1993).
Переводы
«Платеро і я», Хуан Рамон Хіменес, переклад з еспанської (В-во «На горі», Штутґарт — Нью-Йорк, 1968);
«Чекаючи на Ґодо», Семюел Беккет, переклад з англійської (В-во «Сучасність», Мюнхен, 1972); [1]
«Поезії», Стенлі Кюніц, переклади з англійської Богдана Бойчука і Вольфрама Бургардта (журнал «Сучасність», Мюнхен, число 2, 1974);
«В сусідній клітці», Марк Рудмен, вибрані поезії, переклад з англійської (журнал «Сучасність», Мюнхен, число 6, 1974);
«Земля тверда», Дейвід Іґнатов, вибрані поезії, переклад з англійської (журнал «Сучасність», Мюнхен, число 3, 1976);
«Композиції в чорному і білому», Ката Полліт, вибрані поезії, переклад з англійської (журнал «Сучасність», Мюнхен, число 6, 1976);
«Із збірки „Вінок цей, небезпека“», Стенлі Кюніц, поезії, переклади з англійської Богдана Бойчука і Юрія Тарнавського (журнал «Сучасність», Мюнхен, число 9, 1977);
«Поезії», добірка, Роберт Лоуелл, переклад з англійської (журнал «Сучасність», Мюнхен, число 1, 1978);
«Вінок цей небезпека», Стенлі Кюніц, вибрані поезії, переклад з англійської, упорядник (В-во «Сучасність», Нью-Йорк, 1977);
«Square of Angels» (Площа янголів), Богдан Ігор Антонич, вибрані поезії на англійську мову, співперекладач і упорядник (В-во «Ardis», Ann Arbor, 1977);
«Orchard Lamps» (Світильники саду), Іван Драч, вибрані поезії на англійську мову, співредактор і співперекладач (В-во «Sheep Meadow Press», Riverdale, 1978);
"Із збірки «Палячи порожні гнізда», Ґреґорі Орр, поезії, переклад з англійської (журнал «Сучасність», Мюнхен, число 9, 1978);
«Із збірки „Топчу темряву“», Дейвід Іґнатов, поезії, переклад з англійської (журнал «Сучасність», Мюнхен, число 2, 1979);
«Із збірки „Чашка Адама“», Стенлі Мосс, поезії, переклад з англійської (журнал «Сучасність», Мюнхен, число 7-8, 1981);
«Із збірки „Розповіді про наші життя“», Марк Стренд, поезії, переклад з англійської (журнал «Сучасність», Мюнхен, число 3, 1982);
«Здивований гість», Дейвід Іґнатов, вибрані поезії, переклад з англійської, упорядник (В-во «Сучасність», Нью-Йорк, 1982);
«My Sister, Life and Other Poems» (Сестро моя, життя), Борис Пастернак, вибрані поезії на англійську мову, співперекладач (В-во «Ardis», Ann Arbor, 1983);
«Велфлітський кит», Стенлі Кюніц, поезії, переклад з англійської (журнал «Сучасність», Мюнхен, число 1-2, 1983);
«3 книжки „Дерево подорожнього“», Вільям Джей Сміт, поезії, переклад з англійської (журнал «Сучасність», Мюнхен, число 5, 1983);
«Шість віршів», Пол Пайнс, переклад з англійської (журнал «Сучасність», Мюнхен, число 9, 1985);
«Марність та інші звірята», Френк Мургавс (Frank Moorhouse), оповідання, переклад з англійської (журнал «Сучасність», Мюнхен, число 9, 1986);
«Творець відображень», Стенлі Кюніц, вибрані поезії, переклад з англійської, упорядник і перекладач (В-во «Факт», Київ, 2003);
«Ми прийшли говорити про ніщо», Єжи Плютовіч, вибрані поезії, переклад з польської (журнал «Кур'єр Кривбасу», Кривий Ріг, № 173, 2004);
«Поезії», Стенлі Баркан, переклад з англійської (журнал «Кур'єр Кривбасу», Кривий Ріг, № 175, 2004);
«Вибрані вірші», Аркадій Слуцький, переклад з російської (журнал «Кур'єр Кривбасу», Кривий Ріг, № 177, 2004);
«Наповнюю пам’ять сходом сонця», Ян Леоньчук, переклад з польської (журнал «Кур'єр Кривбасу», Кривий Ріг, № 185, 2005);
«Прово», Марк Радмен, вибрані поезії, переклад з англійської (журнал «Кур'єр Кривбасу», Кривий Ріг, № 187, 2005);
«Поезії», Стенлі Мосс, переклад з англійської (журнал «Кур'єр Кривбасу», Кривий Ріг, № 189, 2005);
«Скільки воєн?», Стах Лучків, вибрані поезії, переклад з англійської (журнал «Кур'єр Кривбасу», Кривий Ріг, № 191, 2005);
«Це проминання всіх ясних речей», Едвард Каммінґс, вибрані поезії, переклад з англійської, упорядник і перекладач (В-во «Факт», Київ, 2005);
«Речі тут», Стах Лучків, переклад з англійської (журнал «Кур'єр Кривбасу», Кривий Ріг, № 208—209, 2007);
«Музика на узгір'ї», Ерик Островскі, вибрані поезії, переклад з польської (журнал «Кур'єр Кривбасу», Кривий Ріг, № 234—235, 2009);
«Трамвай „Жадання“», Теннессі Вільямс, переклад з англійської (журнал «Всесвіт», Київ, № 9-10, 2012).
«Людина, що стоїть збоку» («Українська літературна газета», число 9, Мюнхен, 1957);
«Вбивство у соборі» (про переклад Ю. Тарнавським однойменної п'єси Т. С. Еліота для видавництва «На горі») (журнал «Сучасність», число 2, Мюнхен, 1964);
«Два поети» (про І. Драча та В. Симоненка) (журнал «Сучасність», число 4, Мюнхен, 1965);
«Як і пощо народилася Нью-Йоркська Група» (журнал «Терем», число 2, Детройт, 1966);
«Дві книги Антонича, без третьої» (журнал «Сучасність», число 11, Мюнхен, 1967);
«Тільки про різне інше» (журнал «Сучасність», число 7, Мюнхен, 1969);
«Навіщо про те згадую?» (журнал «Сучасність», число 1, Мюнхен, 1970);
«Про релятивну абсолютність і навпаки» (журнал «Сучасність», число 5, Мюнхен, 1970);
«„Летюче віконце“ Василя Голобородька»/ про збірку поезій цього автора/ (журнал «Сучасність», число 6, Мюнхен, 1971);
«Поезії про ніщо та інші поезії на ту саму тему» (журнал «Сучасність», число 7-8, Мюнхен, 1971);
«Про неповний погляд на літературну ситуацію на Україні, про нестрункість хребтів та про не перспективи в майбутнє» (журнал «Сучасність», число 2, Мюнхен, 1975);
«Йосип Гірняк і Олімпія Добровольська» (журнал «Сучасність», число 4, Мюнхен, 1975);
«Гостиняк — впевнений господар свого буденного світу», про збірку Степана Гостиняка «Вірші», (журнал «Сучасність», число 5, Мюнхен, 1975);
«Думки про Глосарій Богдана Кравцева» (журнал «Сучасність», число 1, Мюнхен, 1976);
«Це небезпечний шлях», про поезію Стенлі Кюніца (журнал «Сучасність», число 9, Мюнхен, 1977);
«Декілька думок про Нью-Йоркську Групу і декілька задніх думок» (журнал «Сучасність», число 1, Мюнхен, 1979);
«Два штрихи», Олекса Стефанович, Празька група (журнал «Сучасність», число 1, Мюнхен, 1980);
«Марципани і витребеньки Бабая», про збірку поезій Богдана Нижанківського (журнал «Сучасність», число 6, Мюнхен, 1984);
«Остання розмова з Богданом Нижанківським», провів Богдан Бойчук (журнал «Сучасність», число 5, Мюнхен, 1986);
«Топографічний огляд творчості Вадима Лесича» (журнал «Світо-Вид», число 1, Київ — Нью-Йорк, 1991);
«Від великої до гарної брехні (до статті Миколи Рябчука „А своєї дастьбі“ („Сучасність“, ч. 7, 1993))», (журнал «Сучасність», число 12, Київ, 1993);
«Три блондинки і смерть», про однойменний роман Юрія Тарнавського (журнал «Сучасність», число 7-8, Київ, 1994);
«Рання поезія Василя Барки» (журнал «Світо-Вид», число 4, Київ — Нью-Йорк, 1998);
«Затемнена сторона місяця» (журнал «Критика», Київ, № 36, 2000);
«Про літературну історіософію та бешкетування в літературі» (журнал «Критика», Київ, № 53, 2002);
«Розмисли про поета у повітрі» (журнал «Сучасність», число 3, Київ, 2003);
«„Перелом“ Юрія Андруховича» (про роман «Дванадцять обручів») (журнал «Кур'єр Кривбасу», Кривий Ріг, № 12, 2003);
«Земний кінематограф Сергій Жадан» (про збірку поезій «Історія культури початку століття») (журнал «Кур'єр Кривбасу», Кривий Ріг, № 170, 2004);
«Емма Андієвська (вступ до добірки віршів Андієвської в антології „Координати“, т. ІІ, „Сучасність“(Мюнхен), 1969: 361-70)», у спів-авторстві з Богданом Т. Рубчаком (журнал «Кур'єр Кривбасу», Кривий Ріг, № 174, 2004);
«Дещо про деяких молодих» (журнал «Кур'єр Кривбасу», Кривий Ріг, № 179—181, 2004);
«Нью-йоркська група у перспективі часу» (журнал «Кур'єр Кривбасу», Кривий Ріг, № 222—223, 2008);
«Валерій Ілля — поет із розширеними очима (23.06.1939 — 27.07.2005)» (журнал «Сучасність», Київ, вересень, 2009);
«Невивчений український модернізм» (журнал «Критика», Київ, № 147—148, 2010);
«Світ див Раїси Лиші. Думки на маргінесі книги „Зірнула зірниця“» (журнал «Кур'єр Кривбасу», Кривий Ріг, № 258—259, 2011)
Театр
«Дві драми», п'єси (В-во Нью-Йоркської Групи, Нью-Йорк, 1968);
«Між „Живим театром“ і Ґротовським» (журнал «Сучасність», число 10, Мюнхен, 1970);
«Пітер Брук і його „Сон літньої ночі“» (журнал «Сучасність», число 10, Мюнхен, 1971);
«Регіт», п'єса (журнал «Сучасність», число 12, Мюнхен, 1972);
«коротка розмова телефоном (мала п'єса без великих літер)», п'єса (журнал «Сучасність», число 3, Мюнхен, 1980);
«Другий цікавий лист», про нью-йоркські вистави Тадеуша Кантора, Джозефа Чайкіна та Бото Штравса, творчість Марка Ротка (журнал «Сучасність», число 7-8, Мюнхен, 1980);
«Четвертий цікавий лист», про виставу Вєльополє Тадеуша Кантора (журнал «Сучасність», число 6, Мюнхен, 1982)
«„Живий театр“ — далекі і близькі рефлексії» (журнал «Сучасність», число 7-8, Мюнхен, 1984);
«Варіації Семюеля Беккета в темній симфонії ніщоти» (журнал «Сучасність», число 11, Мюнхен, 1984);
«Міні-фестиваль п'єс Шепарда в „Ля МаМа“» (журнал «Сучасність», число 5, Мюнхен, 1985);
«Попіл» — парафраза «Попелюшки»(про постановку п'єси «Попіл» Я. Ґловацького Нью-йоркським публічним театром)(журнал «Сучасність», число 4, Мюнхен, 1985);
«„Пільоболюс“ — від біологічної скульптурности до містерійности»(журнал «Сучасність», число 10, Мюнхен, 1985);
«Ступаючи на американські театральні помости», про Вірляну Ткач, (журнал «Сучасність», число 2, Мюнхен, 1986);
«Театральні маратони» (журнал «Світо-Вид», число 2, Київ — Нью-Йорк, 1993);
«Два міста — два театри — два світи» (журнал «Світо-Вид», число 2, Київ — Нью-Йорк,1996);
«Коротка розмова (одноактівка на одного актора)» (журнал «Кур'єр Кривбасу», Кривий Ріг, № 93-94, 1998);
«Балет Вірського в Нью-Йорку» (журнал «Сучасність», число 6, Мюнхен, 1962);
«Відбуті і невідбуті зустрічі з Павлом Вірським» (журнал «Сучасність», число 9, Мюнхен, 1980);
«Вуппертальський театр танцю Піни Бауш» (журнал «Сучасність», число 10, Мюнхен, 1984);
«Пільоболюс» — від біологічної скульптурности до містерійности" (журнал «Сучасність», число 10, Мюнхен, 1985);
«Балету Пола Тейлера — 35» (журнал «Світо-Вид», число 3, Київ — Нью-Йорк, 1990);
«Марта Ґрегем відійшла у всечасся» (журнал «Світо-Вид», число 2, Київ — Нью-Йорк, 1992.
Примечания
Анонс заходів, які відбуватимуться з 24 по 29 листопада
Інтерв'ю з членами Нью-Йоркської групи. — Сучасність, жовтень 1988. — № 10. — 0585-8364.
Литература
Літературні вечори в Українському Інституті Модерного Мистецтва Чикаго, 1973—2006 // Укладачі: Віра Боднарук, Володимир Білецький. — Донецьк: Український культурологічний центр, 2006. — 140 с.
Ткачук М. Богдан Бойчук. — Т., 1994.
Ткачук М. Лекції — Відродження української літератури 20-х років ХХ ст. [курс лекцій для студентів філологічного факультету зі спеціальності українська мова та література]
М. Ільницький (ЕСУ), Б. Мельничук. Бойчук Богдан Миколайович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — 696 с. — ISBN 966-528-197-6. — С. 159.
Маркусь Д. Бойчук Богдан // Енциклопедія української діяспори / Гол. ред. В. Маркусь, спів-ред. Д. Маркусь. — Нью-Йорк — Чикаго, 2009. — Кн. 1. — С. 72-73.
Моренець В. Богдан Бойчук // Слово і час. — 1997. — № 10. — С. 32-33.
Ревакович М. Крізь іншу призму (Про феномен і поезію Нью-Йоркської групи) // Півстоліття напівтиші: Антологія поезії Нью-Йоркської групи / упоряд М. Ревакович. — К.: Факт, 2005. — С. 17-40.
Ткачук М. П. У річищі гуманізму (Богдан Бойчук) // Інтерпретації: Літературно-критичні статті, творчі портрети українських поетів XX століття. — Тернопіль, 1999. — С. 99-122.
Скорина Людмила. Література та літературознавство української діаспори. Курс лекцій. — Вид. 2-е, доп. — Черкаси: Брама-Україна. — 2005. — С. 163—8.
Ссылки
Богдан Бойчук: «В Україні шістдесятників дозволили як противагу Нью-Йоркській групі»